Незабудки.
Цветы, родившиеся ночью
Заголубели на заре.
Как будто, порванное в клочья
Лежало небо на земле.(слова из песни)
Опрокинулось небо на землю,
Разбросало осколки свои.
В изумленье смотрю и не верю-
Небо стало с землёю сродни.
\
Незабудки – трава полевая,
Скромный синенький нежный цветок.
Как дыханье священного рая,
Как живительной влаги глоток.
Вот стоите, качая головкой,
Может, делаю что-то не так,
Может, в вере шаги мои робки
Или душу мне держит пустяк.
Не даёт он лететь ей на волю,
Чтоб парить высоко в синеве,
Словно тягостно – горькую долю
Навязать он пытается мне.
Не забудь – шепчут мне незабудки,
Не забудь – твой Спаситель с тобой.
К твоим бедам внимательный, чуткий.
Он твой Пастырь, Он твой Рулевой.
Оттого я счастлива безмерно
И ликуя, пою я псалмы –
Небо в душу ко мне заглянуло
Голубыми глазами весны
И раздвинуло мрачные стены,
Разорвало печали вуаль
Распахнув предо мной неба двери,
Показало бездонную даль.
Неэабудки – трава полевая,
Скромный, синенький, нежный цветок.
Как дыханье священного рая,
Как живительной влаги глоток.
Вы - творенье Великого Бога,
Вы смиренны в своей красоте,
Украшая собою природу
Возвещаете мне о Христе.
О любви бескорыстной и нежной
Мне доказанной на кресте
И о милости, как небо безбрежной,
Незаслуженно подаренной мне
Я хочу быть как те незабудки
С нежной чистой кристальной душой
Отражать собой образ Иисуса
И небес простор голубой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
