Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Это молитва. Комментарий автора: Да это молитва. Спасибо за отзыв.
Вячеслав Радион
2009-09-28 05:38:58
И не только молитва, а бразец желаний каждого христианина! Благословений вам. Комментарий автора: Спасибо за отзыв. Иногда действительно бывает трудно. Одно утешение, что Бог не даст сверх того, что мы можем понести.Благословений и Вам.
Надежда
2009-09-28 05:39:55
Согласна с Женей, это молитва. Благословений! Комментарий автора: И Вам благословений.
Спасибо, сестра дорогая.
И моя молитва к Нему о том же...
Становится все тяжелее и тяжелее идти...
Но только с Ним можно выстоять и не упасть... Комментарий автора: Да, идти всё тяжелее и тяжелее. Но, Господь даст сил дойти. Спасибо за ваш отзыв.
Светлана Момот
2009-12-14 20:59:08
31 а надеющиеся на Господа обновятся в силе: поднимут крылья, как орлы, потекут - и не устанут, пойдут - и не утомятся.
(Ис.40:31) Комментарий автора: Аминь.
Olga
2010-09-04 12:34:41
Сестрёнка нет слов, спасибо родная, как близко сердцу каждое слово, с твоего разрешения ,хочу сделать открытку, во Славу Господа нашего !!!
Храни тебя Бог, и всю твою семью ! С Любовью во Христе Ольга ( enkeli ) Комментарий автора: Спасибо за отзыв. Конечно можно сделать открытку. Пусть Бог благословит.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
